Вимоги до рішень адміністративного суду: польський та український досвід

Метою статті є висвітлення нормативно-правової регламентації вимог до судових рішень в адміністративному судочинстві України та Польщі. Наукова новизна полягає у порівняльно-правовому вивченні інституту судових рішень, що має міжгалузевий характер, в українському і польському законах з адміністративного судочинства. Передумовою дослідження стали труднощі і недоліки судового правозастосування, пов’язані з якістю судових рішень та порядком їх ухвалення. Зауважено некоректний виклад положень частин 1–3 статті 242 КАС України. Виявлено, що на відміну від українського закону, законність, обґрунтованість і вмотивованість судових рішень польських судів не мають прямої законодавчої регламентації. Такі вимоги випливають зі змісту законодавчого акта. Запропоновано закріплення вмотивованості, як вимоги до судового рішення, в КАС України: рішення, ухвалене судом з наведенням мотивів його ухвалення. Висловлено авторську думку щодо спільних і відмінних ознак інституту судових рішень в адміністративних справах як у змістовному, так і техніко-нормотворчому аспектах, та доцільність його законодавчого удосконалення. Висновки. Загальні засади і міжнародні стандарти та здобутки європейської практики враховано і дотримано законодавцем України і Польщі. Польський підхід вирізняє ухвалення судового рішення в адміністративному судочинстві у виді постанови, вироку й ухвали (рішення Вищого адміністративного суду Польщі). Спільними перспективами обох країн вбачається наближення судової системи до потреб споживача судових послуг, зокрема, перехід (розвиток, удосконалення) судочинства в електронну форму, розроблення внутрішньої і зовнішньої комунікаційної стратегії, адже використання електронних сервісів у судочинстві є сучасним суспільним запитом у всіх державах.