
Законодавче забезпечення охорони культурної спадщини у Франції: досвід для України
Author(s) -
Tamara Mazur
Publication year - 2019
Publication title -
naukovì zapiski ìnstitutu zakonodavstva verhovnoï radi ukraïni
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
ISSN - 2220-1394
DOI - 10.32886/instzak.2019.02.02
Subject(s) - political science
Метою статті є аналіз французького пам’яткоохоронного законодавства, виявлення його особливостей і формування пропозицій для можливих запозичень у процесі удосконалення правового забезпечення охорони культурної спадщини в Україні.
Наукова новизна. Акцентовано увагу на базових нормативних актах у сфері охорони культурної спадщини у Франції; відзначено особливості французького пам’яткоохоронного законодавства; розкрито основні засади діяльності французьких інституцій у сфері охорони культурної спадщини; запропоновано шляхи удосконалення законодавчого забезпечення охорони культурної спадщини в Україні на основі запозичення французького досвіду.
Висновки. Франція вже майже два століття проводить цілеспрямовану державну політику щодо захисту культурної спадщини й удосконалює профільне законодавство, накопичивши у цій сфері величезний досвід. Французький досвід законодавчого забезпечення охорони культурної спадщини є цікавим для України з огляду на схожу модель управління у сфері культури, наявність державного реєстру пам’яток культурної спадщини, політику децентралізації тощо. У контексті удосконалення правового регулювання охорони культурної спадщини в Україні передусім заслуговує на увагу французький досвід кодифікації профільного законодавства. Корисним видається й ухвалення Закону «Про меценатство», який у Франції сприяє залученню приватних коштів на охорону й реставрацію об’єктів культурної спадщини завдяки пільговому оподаткуванню меценатів, а також відзначення меценатів на державному рівні й пропагування меценатської діяльності. У процесі децентралізації в Україні може бути використаний французький досвід передачі пам’яток на місцях органам місцевого самоврядування під загальним контролем держави. Так само необхідні зміни до законодавства для якнайширшого залучення громадськості до процесу охорони культурної спадщини, реалізації громадських ініціатив щодо реставрації пам’яток. Заслуговує на увагу і практика передачі об’єктів культурної спадщини в управління приватним компаніям за умови чіткого дотримання пам’яткоохоронного законодавства і відкритості цих об’єктів для доступу відвідувачів.