Теоретико-методологічні підходи до вивчення морського арбітражу в Україні

Метою цієї статті визначено формулювання пропозицій щодо подальшого розвитку теоретико-методологічних підходів у вивченні морського арбітражу в Україні. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше запропоновано вивчення арбітражних інституцій у сфері морської торгівлі, які функціонували на теренах України, саме в історико-правовому вимірі. Удосконалено теоретико-методологічні прийоми, які використовуються під час наукового дослідження виникнення, становлення та розвитку інституту морського арбітражу в Україні. Розширена джерельна база, на якій має ґрунтуватися аналіз діяльності арбітражних інституцій в Україні з розгляду та вирішення правових спорів, що виникають у сфері морської торгівлі. Висновки. З огляду на те, що наразі Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України українськими правниками присвячено лише одну дисертаційну роботу, автор вважає актуальною активізацію академічних пошуків з цього напрямку. При цьому певним імпульсом може стати історико-правове дослідження. Доцільним, на наш погляд, є трактування морського арбітражу в історичній ретроспективі, по-перше, як інституційного прояву в Україні ідеї альтернативного вирішення спорів, по-друге, як одного з чинників, що сприяє забезпеченню свободи підприємницької діяльності суб’єктів господарювання. Національний контекст історико-правового дослідження морського арбітражу в Україні може бути забезпечено широкими хронологічними та територіальними межами, а також особливою джерельною базою. У подальших академічних пошуках перспективним є, наприклад, ретельний аналіз чинників, що сприяли виникненню на українських землях арбітражних інституцій із вирішення правових конфліктів у сфері міжнародної морської торгівлі.