ІНСТИТУТИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ: РЕФОРМУВАННЯ ЯК ФАКТОР НІВЕЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ АСИМЕТРІЙ

У статті обґрунтовано теоретичні аспекти реалізації державної політики соціального забезпечення в Україні та методологічні підходи до визначення потреб і базових детермінант формування, розвитку системи соціального захисту населення в конкретно-історичних умовах як форми прояву рівня соціалізації глобальної економіки; проаналізовано сучасний стан національної господарської системи та визначено соціальні ризики, притаманні сучасному суспільству; запропоновано систематизувати функції інститутів соціального захисту за відповідною класифікацією та виокремити положення щодо програми дій уряду на період подолання кризових станів в країні з урахуванням регіональних проблем соціального захисту населення, що дасть змогу регулювати асиметрії соціальної незахищеності окремих категорій громадян та забезпечити рівноправність у доступі до соціальних послуг в умовах інклюзивності розвитку національної господарської системи.