ПЕРІОДИЗАЦІЇ ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Актуальність статті полягає в тому, що базовою, цементуючою засадою методології дослідження правового статусу будь-якого суб’єкта завжди виступає метод історичного аналізу. При розкритті специфіки адміністративно-правового статусу Вищого антикорупційного суду застосування даного методу відіграє особливе значення, оскільки без знання генези виникнення того чи іншого інституту, без розуміння історичних подій, які супроводжували його становлення, неможливо окреслити основні напрями його подальшого розвитку, а також визначити фактори, які можуть впливати на цей процес у майбутньому. Метою статті є аналіз історичних подій, які обумовили виникнення та супроводжували становлення Вищого антикорупційного суду як самостійного елемента антикорупційної інфраструктури та невід’ємної частини судової гілки влади. Оцінюючи процес створення Вищого антикорупційного суду, а також узагальнюючи результати його роботи у перші два роки, вітчизняні та міжнародні експерти, політики, науковці та громадські діячі звертають увагу на цілу низку факторів, які можуть свідчити як про успіх, так і про провал реалізації аналізованого напряму «судової антикорупційної» реформи. Узагальнивши результати проведеного дослідження, ми можемо визначити такі найбільш відчутні позитивні результати роботи Вищого антикорупційного суду: 1) активізація процесу судового розгляду корупційних проваджень; 2) високий рівень кваліфікованості суддів Вищого антикорупційного суду; 3) притягнення до відповідальності багатьох впливових осіб; 4) неупереджений й об’єктивний підхід суддів Вищого антикорупційного суду до всіх сторін у справі; 5) висока якість розгляду справ суддями Вищого антикорупційного суду; 6) відкритість і прозорість роботи. Аналіз численних публікацій в засобах масової інформації дозволив нам визначити кілька факторів, що відображають нереалізовані очікування та свідчать про розчарування роботою Вищого антикорупційного суду: 1) низькі темпи розгляду корупційних кримінальних проваджень; 2) від- сутність вироків у найбільш резонансних справах та у справах про топ-ко- рупцію; 3) закриття резонансних корупційних кримінальних проваджень; 4) «обвинувальний нахил» рішень, які ухвалюються слідчими суддями Вищо- го антикорупційного суду; 5) порушення етичних стандартів керівництвом та суддями Вищого антикорупційного суду.