ОРФОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛАТИНСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ЛЕКСИЧНИХ СУПЛЕТИВАХ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

У статті проаналізовано графічні особливості та етимологія лексичних суплетивів французької мови на матеріалі однієї лексичної сім’ї, у складі якої – 51 словоформа. Матеріалом слугували лексичні та етимологічні словники французької мови («Робера» [9], «Максідіко» [6]), етимологічний словник латинської мови [8], та монографії з орфографії французької мови Н. Каташ [4] та Г. Крючкова [2]. У статті використані семантичний та історико-етимологічний аналіз. Розглянуто основи та похідні ініціалі лексичної сім’ї суплетивів із семою «око», які вживаються у сучасній французькій мові паралельно. Здійснений аналіз та опис лексем репрезентує різноманіття графічного інвентаря та нелітерних орфограм. Описано фонетичні процеси під час утворення мотивованих словоформ. Визначено позиції графем у слові, характерні для французької орфографії. На матеріалі дослідження продемонстровано паралельне вживання французьких лексем та запозичених із латинської мови основ, які набули графічного написання французької мови та залишили всередині основи латинські графеми, репрезентовані французькими фонемами. Здійснено опис семантики похідних словоформ, яка має різноманітне лексичне забарвлення. Підсумовано особливості орфографії лексичних суплетивів зі спільною семою «око».