До питання щодо правонаступництва у праві власності

Категорія «правонаступництво» доволі часто вживається цивілістичною доктриною та використовується практикою застосування цивільного законодавства. Проте, переважно увага науковців зосереджена на правонаступництві в зобов’язальних правах, незаслужено залишаючи осторонь проблеми та механізми переходу речових прав, зокрема, права власності. Тому вияснення того чи можливе правонаступництво в праві власності, на жаль, однозначного вирішення не має, та й загалом, проблема переходу права власності наразі є малодослідженою. Водночас, питання щодо переходу права власності мають суттєву практичну значимість, адже загальні положення, які мають настільки широке застосування, повинні бути осмислені та обґрунтовані особливо ретельно. Окрім цього, виявлення критеріїв правонаступництва в праві власності, матиме не лише суто теоретичне, а й практичне значення, оскільки похідне набуття права власності, яке може бути віднесеного до правонаступництва, прямо впливає на спектр можливостей правонабувача, що матиме похідний і залежний характер від можливостей попереднього правоволодільця. Саме тому дана наукова публікація присвячена аналізу можливості теоретичного та практичного застосування інституту правонаступництва в праві власності та дослідженню основних проблем теоретичної конструкції «перехід права власності». В роботі аналізуються основні наукові положення, позитивні сторони та недоліки наукових концепцій, міститься їх аргументована критика. На підставі цього висловлено авторське бачення щодо можливості застосування інституту правонаступництва у праві власності, обґрунтовано доцільність вживання юридичної конструкції «перехід права власності» на проти- вагу частіше вживаній «припинення права в одної особи і виникнення її в іншої» та сформульовано теоретичне визначення відповідної правової категорії.