z-logo
open-access-imgOpen Access
Щодо питання про обов’язок батьків утримувати дитину
Author(s) -
О. Адамова
Publication year - 2019
Publication title -
юридичний вісник
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2664-6277
pISSN - 1561-4999
DOI - 10.32837/yuv.v0i4.993
Subject(s) - alimony , child support , legal guardian , obligation , allowance (engineering) , statutory law , payment , business , arrears , law , best interests , political science , economics , finance , operations management
Стаття присвячена аналізу норм діючого законодавства та судової практики щодо питань аліментних зобов’язань, а саме обов’язку батьків утримувати дитину, зокрема, виплачувати аліменти. Проаналізовано порядок визначення розміру аліментів, порядок їх стягнення, випадки припинення обов’язку сплачувати аліменти на дитину. Окрема увага приділена можливості укладення договору між батьками на утримання неповнолітньої дитини, який може передбачати як грошову, так і натуральну форму виплати аліментів (або ж комбінацію цих двох форм). Той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Встановлено, що мінімальний розмір утримання, визначений у законі, не достатньо виконує свою функцію забезпечення прав дітей - його слід підвищити у сучасних економічних умовах. Разом з тим, зайвим було б встановлення в законі утримання у частці від заробітку, адже у випадку надзвичайно маленького доходу дитина не буде отримувати необхід- них для існування коштів, а у випадку великих доходів є висока вірогідність того, що вони будуть йти не тільки на забезпечення дитини. Визнання аліментів, одержаних на дитину власністю дитини, що дає їй можливість брати участь у їх використанні або самостійно розпоряджуватися аліментами на її утримання є можна розцінювати як додаткову гарантію того, що кошти не будуть використані не за призначенням. Зроблено висновок про те, що відносини між батьками та дітьми щодо утримання останніх повинні підлягати більш ретельному регулюванню. На відміну від відносин подружжя, найважливіший суб’єкт цих відносин - дитина, що беззаперечно потребує підвищеного захисту та підтримки. З аналізу судової практики виходить, що суди у більшості випадків стають як раз на захист інтересів дітей, відмовляючи у позовних вимогах тільки у крайніх випадках, коли вони є абсолютно не обґрунтованими чи неможливими.

The content you want is available to Zendy users.

Already have an account? Click here to sign in.
Having issues? You can contact us here