Межі свободи договору крізь призму розумності, справедливості та добросовісності

У статті проаналізована необхідність законодавчого обмеження свободи договору. При цьому обґрунтовується, що необхідність встановлення меж свободи договору прямолінійно залежить від належної реалізації таких загальних засад цивільного права як розумності, справедливості та добросовісності. На підставі проведеного аналізу положень цивільного законодавства України, а також доктрини цивільного права України було з’ясовано, що обмеження свободи договору в ціломуможна класифікувати на дві групи: 1) встановлення меж свободи щодо укладення цивільно-правового договору; 2) обмеження свободи щодо виду, форми та змісту цивільно-правового договору. Перша група чинників обумовлює наявність таких «обов’язкових» договорів як: 1) публічного договору; 2)договору приєднання; 3) договору за державним замовленням; 4) типового договору; 5) попереднього договору. Доцільність встановлення меж договірної свободи щодо наведених договорів обґрунтовується в більшій мірі критеріями справедливості та добросовісності. Друга група обмежень обумовлюється суб’єктним складом правовідносин, предметом та цілями укладення цивільно правового договору, а отже має в своїй основі принцип розумності. У статті встановлено, що межі договірної свободи тісно кореспондують з інститутом фіктивних та удаваних правочинів. Окремо доводиться доцільність обмеження договірної свободи шляхом визначення понять «переважне право» та «обмежувальна умова». «Умовна несправедливість» переважних прав обґрунтовується наявністю певних, законодавчо визначених, чинників, які передують виникненню даних прав, а отже і підтверджують їх допустимість з точки зору права. В свою чергу, можливість встановлення обмежувальних умов у договору комерційної концесії обумовлюється критеріями справедливості та добросовісності. Як висновок в статті обґрунтовується положення про те, що усі причини обмеження свободи договору пов’язані з необхідністю: 1) дотримання балансу інтересів окремих осіб і всього суспільства в цілому; 2) безперервного розподілу (обігу) товарів, робіт і послуг серед суб’єктів цивіль-них правовідносин; 3) дотримання загальних засад приватного права – розумності, добросовісності та справедливості.