Юридичні факти-стани в цивільному праві України: проблемні аспекти наукової концепції

Стаття присвячена розгляду основних теоретичних положень і проблемних аспектів наукової кон-цепції юридичних фактів-станів як різновиду обставин, що відповідно до норм цивільного права або актів саморегулювання цивільних відносин, спричиняють виникнення, перехід та/або припинення цивільних прав або виникнення, зміну та/або припинення цивільних правовідносин. Автор визначає, що наукова концепція юридичних фактів-станів не є новелою сучасної доктрини цивільного права. Такі вчені як О. Іоффе, А. Стальгевич, Ю. Толстой, Р. Халфіна, В. Ісаков та інші звертали на неї увагу в серелині ХХ ст. Окремі вчені відзначають існування окремих обставин, що здатні спричиняти юридичні наслідки постійно, триваючий час або періодично. У зв’язку з чим вони і були названі «юридичні факти-стани». Однак відповідні теоретичні положення стали предметом дискусії. Зокрема, Р. Халфіна вказувала на те, що з рештою всі вчені доходять висновку, що юридичні факти-склади є діями або подіями. Автор визначає два основні проблемі аспекти аналізованої наукової теорії, що впливають на життєздатність її наукових положень. Першим є понятійно-термінологічний. Відповідно до загальноприйнятого розуміння «стан» є характеристикою певного явища у зв’язку з чим відноситься до статики. В той же час юридичні факти забезпечують динаміку правової реальності. Другим аспектом є процесний (функціональний). Він демонструє складності в поясненні процесу постійного, триваючого або періодичного спричинення юридичним фактом наслідків, а також долю тих наслідків, що вже бути спричинені раніше. В результаті проведеного аналізу автор, базуючись на догматичних положеннях доктрини цивільного права, резюмує, що явище, яке називається «юридичний факт-стан» насправді являє собою умови юридичного факту або його наслідки. Хибна оцінка відповідних обставин як юридичних фактів є результатом застосування дослідниками неналежного наукового інструментарію.