Адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей: проблеми та перспективи

У статті досліджено національне законодавство України про адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей. Проаналізовано практику розгляду судами справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ст. 44-3 КУпАП у сучасних умовах. Установлено, що серед підстав для закриття провадження за порушення правил щодо карантину людей у судах спостерігається тенденція закривати такі провадження за малозначністю адміністративного правопорушення. Підкреслено, що самого поняття та ознак малозначності правопорушення чинне українське адміністративно-деліктне законодавство не містить. Не додають цілковитої визначеності цьому питанню і наявні у правовій науці теоретичні роботи. Судова практика демонструє, що переважна більшість висновків суддів щодо малозначності діяння ґрунтується на наявності пом'якшуючих обставин, зокрема беруться до уваги щире каяття правопорушника, вчинення адміністративного правопорушення вперше, характер скоєного діяння та обставини справи тощо. Наголошується, що визначити реальні наслідки порушень карантинних правил, що стали об'єктом адміністративного делікту, у стислі терміни розгляду судом таких проваджень є складним процесом. Це призводить до формалізму та суб'єктивізму у прийнятті таких рішень і як побічний ефект може викликати нехтування нормами карантину з боку населення. Робиться висновок, що застосування інституту звільнення від відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення у разі порушення карантинних норм є дещо недоцільним. Натомість пропонується раціонально вдосконалити зміст ст. 44-3 КУпАП, а саме розбити її на декілька частин із можливістю диференціації диспозицій та санкцій за ступенем можливості спричинення шкоди суспільним чи державним інтересам або громадянам, імовірності негативного впливу на епідеміологічну ситуацію в країні.