Ґенеза кримінально-правової охорони земельних відносин в Україні

У статті проаналізовано гене¬зис національного законодавства щодо охорони земель та досліджено шлях криміналізації правопорушень у сфері земельних відносин залежно від факторів суспільного розвитку з моменту виникнення права влас¬ності на землю. Здійснено порів¬няльний аналіз законодавства часів радянської влади та сучасної Укра¬їни. Зважаючи на доктринальні розробки, виявлено закономірності розвитку кримінального законо¬давства у сфері земельних відно¬син під впливом законодавства різних історичних періодів, окрес¬лено теоретичне значення такого розвитку для подальшого вдоско¬налення кримінально-правової охо¬рони земельних відносин в Україні та визначено критерії періодиза¬ції кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за порушення у сфері земельних відно¬син.Проведено класифікацію кримі¬нальних правопорушень, пов'язаних із незаконним заволодінням зем¬лею, відповідно до предмета пося¬гання поділено на три групи: ті, які порушують право фактичного користування без одержання офі¬ційного статусу власника земельної ділянки. До таких правопорушень належать: а) самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1 КК України) та самоправство (ст. 356 КК України). Особливістю таких кримінальних правопорушень є те, що об'єктом посягання є безпосе¬редньо земельна ділянка, а не права на неї; б) ті, метою яких є неза¬конне набуття юридичних прав на землю. До цієї групи ми відносимо шахрайство (ст. 190 КК України), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), зловживання повноваженнями осо¬ бами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання під¬роблених документів (ст. 358 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України) як супутні злочини. Особливістю цієї групи кримінальних проваджень є те, що під час їх вчинення здійснюється протиправний перехід юридичних прав на земельну ділянку; в) кримі¬нальні правопорушення екологічної спрямованості, метою яких є неза¬конне заволодіння землею. До цієї групи належить незаконне заволо- діння ґрунтовим покривом (поверх¬невим шаром) земель (ст. 239-1 КК України) та незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 239-2 КК України). Характерним для цієї групи є вчинення дій, спрямованих на заволодіння ґрунтовим покривом чи водним фондом без спеціалізова¬ного дозволу. Об'єктом посягання є ґрунтовий покрив.