Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

У сучасних умовах реформу­вання правових конструкцій вини­кає потреба уніфікації поняття права користування чужою земель­ною ділянкою для сільськогосподар­ських потреб. У статті досліджено поняття та характерні ознаки емфітевзису, проаналізовані пере­думови та підстави виникнення такого речового права за цивіль­ним законодавством України, оха­рактеризовано право користу­вання чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з точки зору при­належності його до речових прав на чуже майно. Автор аналізує характерні риси договору про емфі- тевзис, істотні умови для його укладення, предметний та суб'єк­тний склад цього договору. Під­креслюється така дефініція, що правам землекористувача, визначе­ним у договорі емфітевзису, корес­пондуються обов'язки власника земельної ділянки. Уточнено ознаки способів захи­сту прав власника та користувача земельної ділянки, а саме: мета спо­собу захисту може полягати у зміні суб'єктивного права та суб'єктив­ного обов'язку суб'єктів; спрямо­ваність способу захисту зумовлена прямою залежністю між ускладнен­ням (неможливістю) задоволення інтересу однієї особи та юридично значущою поведінкою іншої особи, між якими наявний правовий зв'язок. З’ясовано, що підставою при­пинення договірних відносин емфі- тевзису може бути вилучення земельної ділянки з мотивів сус­пільної необхідності. При цьому визначальним є правовий режим земельної ділянки, яка є об'єктом емфітевзисних відносин. Відмова від договору або його розірвання можлива в односторонньому порядку у випадках, встановлених законом або договором. Припи­нення договірних відносин можна розглядати також як спосіб захи­сту у разі невиконання або нена­лежного виконання контрагентом своїх договірних обов'язків. Припи­нення емфітевзису зумовлене розі­рванням або відмовою від договору як підстави виникнення стосунків між власником земельної ділянки та користувачем.