Регулювання аліментних відносин у транскордонному просторі

Право дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розу-мового, духовного і соціального розвитку, забезпечується закрі-пленням обов’язків батьків щодо утримання. З огляду на зростання кількості шлюбів, що укладаються з іноземними громадянами та осо-бами без громадянства, особли-вої актуальності набули проблеми стягнення аліментів у разі проживання подружжя в різних державах. Незважаючи на безсумнівну необ-хідність міжнародного співробітни-цтва у такій сфері, чимало держав не приєднані до жодної з конвенцій, що регулюють порядок стягнення аліментів у разі проживання плат-ника в іншій державі. У статті розглянуті основні Конвенції та порядок стягнення аліментів у транскордонних відносинах. Серед найважливіших міжнарод-них нормативних актів, що регулю-ють транскордонні аліментні відно-сини, є Конвенція ООН від 20 червня 1956 року про стягнення за кордо-ном аліментів; Гаазька конвенція від 24 жовтня 1956 року про право, що застосовується до аліментних зобов’язань стосовно дітей; Гаазька конвенція від 15 квітня 1958 про визнання та виконання рішень щодо аліментних зобов’язань сто-совно дітей; Гаазька конвенція від 02 жовтня 1973 року про визнання і виконання рішень стосовно зобов’я-зань про утримання; Протокол від 23 листопада 2007 року про право, що застосовується до алімент-них відносин; Конвенція ООН «Про права дитини» 1989 року; Регла-мент Європейської ради No 4/2009 «Про юрисдикцію, застосовне право, визнання та виконання рішень, а також співробітництво в галузі аліментних зобов’язань». Основні положення цих Конвенцій, що про-понують єдиний підхід до правового регулювання аліментних відносин, відносин щодо стягнення аліментів, розглянуті у статті. Аліментні зобов’язання є однією з найбільш важливих категорій сучасного сімейного права. Сто-ронами аліментного зобов’язання є платник аліментів (особа, яка зобов’язана сплачувати аліменти) і одержувач аліментів (особа, яка має право вимагати від платника сплати аліментів). Специфікою аліментних зобов’язань батьків щодо утримання неповнолітніх дітей є виникнення таких право-відносин незалежно від будь-яких обставин, наприклад, втрати роботи особою, яка зобов’язана сплачувати аліменти, важке мате-ріальне становище, інші випадки відсутності у платника достат-ніх коштів на утримання дитини. У законодавстві закріплений абсо-лютний характер аліментних обов’язків батьків.