Сутність конституційно-правового статусу українського народу

У цій науковій статті розкрито сутність конституційно-правового статусу Українського народу. Визначено, що сутність демон-струє найголовніші, найвизначніші характеристики та якості певного предмета, у цьому разі конституційно-правового статусу Українського народу. Вона демон-струє, що являє собою такий пред-мет, його походження, буття, функ-ціонування, перспективи розвитку, місце і роль у житті суспільства, дер-жави, особи. Тобто сутність як соці-ально-цілісна система включає у себе певні різні взаємопов’язані ознаки та елементи предмета, що і становлять його внутрішню сторону. Наголошено, що сутністю кон-ституційно-правового статусу Українського народу є визнання його повноцінним суб’єктом всіх (політичних, економічних, право-вих, духовних та інших) суспіль-них відносин, що мають місце у соціальному житті, гарантування його системоутворюючого права бути носієм суверенітету, єди-ним джерелом влади, здійснювати владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місце-вого самоврядування, визначати і змінювати конституційний лад в Україні, утворювати власне суспільство, державу, право, кон-тролювати та змінювати їх. Акцентовано увагу, що необхідність визнання принципів еле-ментами конституційно-право-вого статусу Українського народу зумовлюється тим, що саме вони спільно із функціями демонстру-ють сутність, соціальне призна-чення та соціальну цінність кон-ституційно-правового статусу Українського народу. Наголошено, що у сучасних інтерпретаціях функцій їх зде-більшого розглядають як напрям діяльності. Проте хотілося б зазначити, що не всякий напрям діяльності Українського народу можна визнати його функцією, а тільки найбільш важливий із них, той, який демонструє його сут-ність і соціальне призначення. І навіть за такого підходу не забезпечується абсолютна рівнозначність функцій за своєю вагомістю й значущістю для Українського народу. Саме тому і можна вести мову про основні та неосновні функції Українського народу.