Екологічна криза як криза існуючої системи цінностей

З’ясовано, що сучасна екологічна криза має глибокі соціально-економічні корені але, головним чином це - криза духовності. Ідея всеосяжного контролю над приро­дою є плодом зарозумілості і невиправданої засміченості свідомості хибними ідеями, що природа існує лише для комфорту людини. Виявлено одну з найістотніших суперечностей, що значною мірою виражає сутність екологічної проблеми  - суперечність між економічним поступом людства і  можливостями біосфери до самовідновлення. Зазначається, що стратегія практичних орієнтацій призвела до спо­живацтва, виснаження природних ресурсів і деградації природи. Акцентується увага на особливій небезпеці явища споживацтва як: з економічної точки зору, оскільки природа не в змозі через обмеженість її ресурсів у кожний даний момент часу задовольнити нескінченні мате­ріальні потреби людини; з геополітичної - посилюється агресивність поведінки людей, народів і держав в умовах об­ме­жених ресурсів; з  молальної - оскільки націленість на споживацтво так званих модних, престижних речей будь за веде до втрати.людиною розуміння цінності і ці­ліс­ності природи, і як наслідок викривлене сталення  до самої себе як особистості. Для такої людини чистота повітря, води, грунтів і лісів пе­рестає бути цінністю, оскільки головними стають - статок, престиж, гроші, інші подібні при­ваби. У цьому сенс примітивного споживацького підходу до життя і природи. Робиться висновок, що обмеженість сучасного людства в ресурсах  - це результат дії певних соціальних і культурних чинників, на які можна впливати через організацію суспільного життя. Вищі духовні цінності повинні якось регулювати побутові потреби та їх дифе­ренціацію. Потрібне нове переосмислення місця людини у світобудові: розглядати людину не як завойовника природи, а як ор­ганічну її складову частину, тобто докорінно змінити цінності, насамперед ті, які регулюють ставлення людини до природи. Важливо усвідомити, що саме по собі зростання добробуту, поліпшення умов існування ще не робить людей щасливими. Сучасній людині потрібно вгамувати свої традиційні раціонально-прагматичні пріоритети, суттєво підвищити рівень мо­ральності й духовності, усвідомити, що в процессі природокористування здобу­вається не тільки «хліб насущий», а й «хліб духовний». Пропонуються основні напрями зміни вектору економічного розвитку, так звані стратегічні екологічні ініціативи людства, які водночас були б основою зміни моральної парадигми розвику в якій економічним вважалося б тільки те, що є екологічним.