Висновок як процесуальна форма використання фахових знань експерта з питань права в цивільному процесі України

У статті досліджено висновок експерта з питань права та його доказову силу в судовому процесі. Авто-ри зазначають загальну позитивність змін у процесу-альному законодавстві, націлених на появу у процесі експерта з питань права як спеціального учасника судового розгляду, але вказують на потребу визначити єдині підстави для залучення експерта з питань права у процес, які б мінімізували роль розсуду судді під час розгляду конкретної справи. Детальному аналізу піддано наявні недоліки та суперечності правової регламентації використання фахової думки експерта в частині невизначеності сту-пеня обов’язковості висновка експерта з питань права як процесуального документа. Для подолання виявлених недоліків автори пропонують надати висновкові експерта з питань права статусу процесуального доказу, що в такому випад-ку повинен залучатися до справи і досліджуватися нарівні з іншими доказами під час розгляду справи по суті. Автори вважають, що такий підхід дозволить повною мірою врахувати такі існуючі принципи ци-вільного судочинства, як незалежність суду і диспози-тивність судового розгляду, й уникнути ототожнення висновку експерта з питань права з актами офіційного чи неофіційного тлумачення законодавства. Водночас більш чітким виглядатиме процесуальний статус експерта з питань права, оскільки можна, прово-дячи деякі аналогії зі статусом свідка у процесі, спеці-ально передбачити відповідну процедуру попередження, у момент залучення до участі у справі, що розглядаєть-ся, експерта з питань права про його відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або відмову від його надання без поважних причин. На думку авторів, вимоги до висновку експерта з питань права мають бути максимально формалізовані, підтримана ідея щодо розроблення єдиної типової фор-ми такого висновку як базової.