Законність правозастосовних вердиктів як основоположний принцип справедливого судочинства

Стаття присвячена науковому дослідженню питання законності рішень національних судів України як право-вої передумови справедливості судівництва. Проаналізо-вано визначеність такого правового явища, як законність, у національній і зарубіжній доктринальній літературі. Установлено, що більшість учених визначають його зміст як неухильне дотримання судом під час розгляду та ви-рішення цивільної справи чинних норм матеріального й процесуального права. Саме із цим ототожнюється якість судового рішення, яка характеризується правильним застосуванням судом норм матеріального права, дотри-манням норм процесуального права й судочинства. Тобто фактично відбувається ототожнення змісту та якості пра-вової норми, яка підлягає застосуванню. На переконання автора, то далеко не так. Законність і справедливість – да-леко не тотожні явища, аспекти справедливості судового процесу й правильності та законності рішення не завжди збігаються. З’ясовано окремі актуальні питання щодо досягнення максимальної справедливості судового вер-дикту з урахуванням його обґрунтованості, мотивовано-сті, а отже, законності. Вивчено сутність і призначення належного та необхідного мотивування й обґрунтування правозастосовних актів усіх суб’єктів владних повнова-жень як запоруки їх справедливості. Наводиться, коменту-ється та аналізується правова позиція Європейського суду з прав людини стосовно визначення поняття законності як сукупність доступних і передбачуваних норм, що дають людині змогу отримати адекватну інформацію про обста-вин застосування правових норм у конкретному випадку. «Закон» повинен бути сформульований із достатньою чіт-кістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Одним із важливих чинників, що зумовлюють подібну потребу в якісному законі, є вимога, щоб він відповідав критеріям гарантування засобу юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані міжнародним і національним правом. Тож, попри об’єктивно необхідний розсуд правозастосовного ор-гану під час здійснення судочинства, кожне рішення має бути належно обґрунтоване й умотивоване.