Особливості кодифікації законодавства України у сфері соціального забезпечення

У статті розглянуто підходи науковців до визна-чення змісту поняття «кодифікація законодавства», з’ясовано його сутнісні риси як правової категорії. Шляхом аналізу та виокремлення істотних правових ознак досліджуваного поняття запропоновано автор-ське визначення категорії «кодифікація соціально-за-безпечувального законодавства». Акцентовано увагу на особливостях кодифікації законодавства саме у сфе-рі соціального забезпечення, серед яких: здійснення її офіційно уповноваженими особами, публічно та прозо-ро, спрямованість на упорядкування й удосконалення соціально-забезпечувального законодавства, здійс-нення обробки не зовнішнього вираження правових норм (джерел права), а змісту таких норм. Наголошено на тому, що зазначений процес є складним і багатое-тапним і повинен включати науково-теоретичний рі-вень розробки та надання теоретичних узагальнень, висновків щодо доцільності кодифікації, способів і методів кодифікації, зауваження суб’єктів, що забез-печують практичну реалізацію та застосування соці-ально-забезпечувального законодавства, громадське обговорення, а також офіційно-законодавчий рівень, на якому відбувається власне оформлення законопро-екту та прийняття кодифікованого акта. Cкладність со-ціально-забезпечувального законодавства призводить до неможливості його адекватного розуміння та реалі-зації з боку правомочних осіб – здебільшого пересічних людей. Нормативно-правові акти із соціального забез-печення настільки вузьконаправлені, неоднозначно та несистематизовано викладені, що усвідомити дійсний їхній зміст і систему може лише фахівець, який що-дня їх застосовує. Вчені, наводячи власні міркуван-ня щодо змісту кодифікації як форми систематизації законодавства, виокремили найбільш істотні її правові ознаки. Погоджуємося із твердженнями, що кодифі-кація соціально-забезпечувального законодавства – це високоорганізована, упорядкована діяльність.