Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення: зарубіжний досвід правової регламентації

Юрчишин І. Б. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення: зарубіжний досвід правової регламентації. - Стаття. Стаття присвячена дослідженню особливостей правової регламентації кримінальної відповідаль­ності за незаконне збагачення в деяких зарубіжних країнах та їх порівнянню з відповідними положен­нями законодавства України. Автор, розглядаючи положення міжнародних правових актів, що закрі­плюють загальні засади юридичної відповідальності за незаконне збагачення, а також норми національно­го законодавства різних зарубіжних країн, здійснює їх порівняльний аналіз, в результаті чого виокремлює спільні риси та особливості. Наголошується на необхідності проведення наукових досліджень інституту кримінальної відпові­дальності за незаконне збагачення як складника комп­лексного підходу до розв’язання вказаної проблеми та вивчення зарубіжного досвіду в контексті таких дослі­джень. Підкреслюється, що питанню протидії незакон­ному збагаченню як окремому злочину у значній части­ні країн світу почали приділяти увагу саме з моменту прийняття Конвенції ООН проти корупції. Водночас держави, які ратифікували Конвенцію, по-різному протидіють цьому злочину, у зв’язку з чим автор поді­ляє їх на дві групи: ті, що встановили окрему відпові­дальність безпосередньо за незаконне збагачення, і ті, які цього не зробили. Досліджуючи країни першої групи, автор наголо­шує, що до неї входять держави як із високим, так і з низьким рівнем корупції, що свідчить про те, що від­повідальність за незаконне збагачення розглядається як механізм, який здатний доповнити існуючу систему протидії корупції, якою б ефективною вона не була. Звертається увага на відмінності в розумінні змісту по­няття «незаконне збагачення» у законодавстві цих дер­жав. Дослідження законодавства держав другої групи дає змогу зрозуміти, у зв’язку з чим вони відмовилися встановлювати окрему відповідальність за незаконне збагачення і які альтернативні засоби застосовують у протидії цьому злочину. Окремі з цих країн використовують терміни «без­підставне збагачення» або «неправомірне збагачення» у своєму податковому та цивільному законодавстві. Підкреслюється, що Україна як держава, яка відно­ситься до першої групи, обравши один із варіантів диспозиції відповідної статті Кримінального кодексу, який існує в зарубіжних країнах, закріпила термін «набуття активів», що в інших країнах не використову­ється. Наприкінці статті автор робить низку висновків, яких він дійшов у результаті дослідження.