ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО РОЗГЛДУ ТА ВИРІШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ

Статтю присвячено дослідженню особливостей провадження щодо розгляду та вирішення адміністра­тивних справ щодо реалізації права на мирні зібрання, адміністративно-правового забезпечення права на мир­ні зібрання. Проілюстровано аналіз судових рішень, оскільки законодавець наділив повноваженнями встановлюва­ти обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання тільки суд, який може скористатися ними відповідно до Конституції України лише в інтересах національної безпеки і публічного порядку. У дослідженні наголошено на важливості забез­печення права на мирні зібрання та актуальності пи­тання виконання судових рішень у разі відкриття проваджень щодо обмеження права на мирні зібрання, розгляд яких зараховано до компетенції суду. Географічно-політичне місце України у двигу­ні європейських перегонів великої політики диктує не зовсім простий (а подеколи й трагічний) шлях со­ціально-політичного руху соціуму громадян - брати безпосередню участь у вирішенні економічних та соці­альних програм. Ураховуючи процеси становлення держави та три­валого реформування різних державних інституцій, свобода та право громадян на мирні зібрання ставить перед органами влади питання відповідності актив­ності громадян у вирішенні своєї участі на держав­ному та регіональному рівнях, відстоювання своїх інтересів шляхом вираження та донесення поглядів та незгоди до державних та місцевих структур влади. Постає питання законодавчого та практичного регу­лювання такого болісного питання, як відносини вла­ди та суспільства, шляхом урегулювання проведення мирних зібрань та активних («без зброї») акцій впливу на державні установи різного рівня. Спираючись на міжнародний досвід урегулювання права на мирні зібрання, запропоновано шляхи підви­щення ефективності механізму адміністративно-пра­вового забезпечення права на мирні зібрання, які по­лягають у створенні внутрішньодержавного механізму контролю над дотриманням міжнародних стандартів прав та свобод людини, а також розвитку можливо­стей звернення до Європейського суду з прав людини, якщо та чи інша проблема не вирішена на національ­ному рівні. Доведено, що навіть досить невелике коло чинних норм, що закріплені у законодавчих актах різного рівня, які гарантують забезпечення права на мир­ні зібрання, часто виявляють певну неузгодженість у змісті окреслених прав, особливо з позицій суб’єктів права на свободу мирних зібрань: Конституція Укра­їни таким суб’єктом називає громадянина, а цивіль­не законодавство - фізичну особу. Доведено потребу у впровадженні міжнародних стандартів забезпечен­ня права на мирні зібрання, насамперед стандартів європейської спільноти, що пов’язано з євроінтегра- ційними прагненнями України. Адже впровадження європейських стандартів і дотримання їх суб’єктами публічної адміністрації є однією з передумов інтеграції України в європейський правовий простір.