Сучасне бачення реалізації ґендерної рівності: проблеми теорії та судової практики

У статті актуалізується питання окремих теоретич-них аспектів реалізації ґендерної рівності та висвітлю-ються її проблеми в судовій практиці. Зауважується, що у цілому законодавство України характеризується як недискримінаційне. Однак проблема здебільшого полягає у практиці його правозастосування. Ігнору-вання відповідних положень, наявність лише фор-мальних посилань на них, ґендерно-нейтральний під-хід до судового розгляду справ, пов’язаних із захистом прав жінок, призводять до того, що право на рівний доступ до правосуддя порушується. Суди не завжди мо-жуть ідентифікувати ті випадки, коли порушення прав та законних інтересів жінки стає наслідком дії дискри-мінаційних положень законодавства. Часто трапля-ється, що суд не може вийти за межі позовних вимог позивача, оскільки останній не посилається на дис-кримінацію. Необхідним підґрунтям розгляду судами таких справ має стати нормативно-правова база між-народних та національних документів щодо реалізації принципу ґендерної рівності, рішення ЄСПЛ, розумін-ня суті дискримінації за ознакою статі, її властивос-тей та характерних ознак у поєднанні із соціальними стереотипами їх маскування та наявного механізму правового регулювання. За таких обставин роль суд-дів у забезпеченні належної практики застосування антидискримінаційного законодавства України стає ключовою. Дієву реалізацію принципу ґендерної рів-ності у правосудді слід розпочати з підвищення рівня демократичності самих ґендерно-правових відносин та побудови їх на засадах саме принципів ґендерного па-ритету. До вирішення проблеми слід підходити комп-лексно, поєднуючи досягнення науки та впровадження ґендерного підходу в усі сфери державної політики і сфери управління, судочинства через удосконален-ня й оцінку процесів прийняття рішень, створення законодавства, вироблення стратегічної політики та програм у всіх сферах і на всіх рівнях.