Україна як соціальна держава: конституційний вимір

У дослідженні сучасних напрямів подальшого розвитку Української держави і суспільства значна увага при­діляється підвищенню ефективності реалізації положення Конституції України 1996 року, відповідно до яко­го Україна проголошується соціальною державою (стаття 1). З моменту появи поняття «соціальна держава» воно було доволі контроверсійним, розглядалося під різними кутами, з різних точок зору, із застосуванням різних методологічних позицій та в контексті різноманітних доктрин. По відношенню до України найбільший інтерес представляють напрацювання національної юридичної науки та практики з цього питання. Метою статті є аналіз рішень Конституційного Суду України, в яких є положення щодо уточнення визначення поняття «соціальна держава». У мотивувальній частині Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, тре­тьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої стат­ті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України Конституційний Суд України продемонстрував ухильний підхід, який полягає в тому, що попри аналіз поняття «соціальна держава» по відношенню до сучасних українських реалій, цей аналіз не був пов­ним, визначення не було сформульовано. Навряд чи можна прийняти подібну практику єдиного органу консти­туційної юрисдикції, особливо враховуючи доволі незначну кількість справ, яку щорічно розглядає цей орган (у порівнянні з українськими судами загальної юрисдикції). Перспективи подальших досліджень полягають в ана­лізі й інших рішень Конституційного Суду України, положення яких можуть відповісти на запитання «Що уяв­ляє собою соціальна держава в контексті сучасних українських реалій?».