Open AccessРішення Конституційного Суду України з питань створення та функціонування релігійних організацій
Author(s) -
Д. Є. Волкова
Publication year - 2021
Publication title -
vìsnik černìvecʹkogo fakulʹtetu nacìonalʹnogo unìversitetu «odesʹka ûridična akademìâ»
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
ISSN - 2707-7527
DOI - 10.32837/chern.v0i1.164
Subject(s) - dissenting opinion , constitution , law , constitutional court , political science , conscience , constitutional right , normative , legal opinion , basic law , public opinion , freedom of religion , sociology , public law , human rights , private law , black letter law , politics
Метою статті є аналіз рішень Конституційного Суду України, які слід враховувати під час створення та діяльності релігійних організацій.
Узагальнено, що стаття 36 Конституції України закріплює свободу асоціацій, а стаття 35 передбачає, що кожна людина та громадянин має право на свободу світогляду і віросповідання. Безпосередньо релігійним організаціям в Основному Законі 1996 року присвячена частина третя статті 35.
Резюмовано позитивність того факту, що настільки старий нормативно-правовий акт, як Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року, був у центрі уваги Конституційного Суду України лише один раз. Адже цей Закон було прийнято хронологічно раніше, ніж Конституцію України 1996 року, а тому цілком ймовірним було б очікувати значно більшу кількість положень, які не узгоджувалися б з Основним Законом. Станом на 1 січня 2021 року існує лише одне рішення - Рішення у справі про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій 2016 року.
Водночас підкреслено, що Рішення у справі про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій 2016 року не було прийнято одноголосно, що свідчить про недостатню переконливість викладених у ньому аргументів для деяких суддів Конституційного Суду України. Так, до тексту цього рішення додано Окрему думку судді М.М. Гультая стосовно Рішення, Окрему думку судді О.М. Литвинова стосовно Рішення, Окрему думку судді М.І. Мельника стосовно Рішення та Окрему думку судді І.Д. Сліденка стосовно Рішення. Варто зауважити, що далеко не кожне рішення єдиного органу конституційної юрисдикції супроводжується такою кількістю окремих думок. А тому перспективи подальших досліджень у цьому напрямі вбачаються, по-перше, у тому, щоб ретельно дослідити викладену в окремих думках аргументацію та міркування суддів Конституційного Суду України; по-друге, у формулюванні додаткових аргументів на користь прийнятого Рішення у цій справі з залученням додаткових європейських стандартів про свободу совісті та релігійні організації.