ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ВЧИНЕННЯ ПРАВОЧИНІВ: ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Стаття присвячена розгляду питань, пов’язаних з особливостями взаємозв’язку категорій «правосвідомість» і «вчинення правочину», які мають місце внаслідок розвитку інформаційного суспільства, використання інформаційних технологій тощо. Акцентовано увагу на тому, що нині відбувається своєрідний «злам», зміна орієнтирів, де основним є не просто формування суспільства, справедливих законів і соціального порядку; а сенсом правового регулювання стає формування сприятливих умов для життя кожного індивіда, формування людини, здатної до органічного й духовно-піднесеного самоздійснення, розкриття всіх своїх потенційних творчих можливостей. Зазначене спонукає право до динамічності, дієздатності, постійного наближення до конкретного живого індивіда, подолання відчуженості людей від права. Окрема увага приділена аналізу позицій вчених щодо визначення поняття правосвідомості, факторів, які впливають на його формування. Зазначено, що інформаційне суспільство виходить за межі однієї країни та розвивається глобально. Для підтримання конкурентоспроможності, збереження або зміцнення міжнародних зв’язків Україна має відповідати вимогам часу, забезпечуючи модернізацію суспільства за всіма напрямами розвитку як економічна, політична, громадська, сфера безпеки тощо. Розвиток суспільства, його глобалізація не вбачаються можливими без формування стійкої правової культури, яка має існувати як в межах кожної розвинутої держави, так і мати загальні риси та орієнтири в розвитку для всіх країн, які бажають розвиватися та вдосконалюватися. Зроблено висновок про актуальність цих питань у контексті активного використання ІТ-технологій в сучасному житті, в тому числі при укладанні правочинів; необхідність розгляду ІТ-права в розумінні цивільного права, що підтверджується існуванням великої кількості ІТ-відносин, які виникають у сфері цивільно-правового регулювання; необхідність забезпечення правового регулювання проблем, які виникають в ІТ-сфері; необхідність підвищення загальнокультурного рівня і рівня правової культури, правосвідомості громадян, просвітницької роботи, вироблення стійких стереотипів правомірної поведінки тощо з метою формування якісного інформаційного суспільства.