The concept of freedom in the existentialism of J.-P. Sartre: changing the ontological basis

Лях В. В. Концепт свободи в екзистенціалізміЖ.-П.Сартра: зміна онтологічних підстав. – Стаття.У статті розглядається еволюція поняття свободиу Сартра від його ранніх праць («Буття і Ніщо» й «Екзистенціалізм – це гуманізм») до праць із соціально-онтологічним виміром («Проблема методу», «Критикадіалектичного розуму»). Доведено, що починаючи із50-х рр. Сартр починає більш детально досліджуватизалежність людини від соціального, перебування її урізних колективних серіях, її практико-інертне існування. У цей період він припускає, що деякі люди,насамперед пригноблені та містифіковані, можуть незнати про свою свободу, і їм не так вже й легко усвідо-мити свою спроможність здійснювати вільний вибір.Тому в «Критиці діалектичного розуму» він наголошуєна впливові інших людей на особисте самопізнання тавизнає, що існують різні рівні прозорості в особистомусамоусвідомленні.Дослідник вказував на наявність певної колізії, уякій перебуває людина: з одного боку, вона змушенавідтворювати обставини, які фіксують її відчуження,а з іншого – вона має долати ці обставини, оскільки у неї закладений внутрішній імпульс до преображення.Сартр наголошував на тому, що у людині присутня докорінна потреба стати повноцінною людиною. Отже,оскільки людина – це буття, котре постійно перевер-шує наявні обставин, то в цьому рухові практики люди-на виходить за межі наявної ситуації та поступово про-сувається вперед у напрямку до справжньої людяності.Можна констатувати, що у працях останньогоперіоду Сартр намагався побудувати другу етику,яка у деяких аспектах радикально відмінна від пер-шої. Зокрема, тоді у його творчості відбувся перехідвід індивідуалістичної позиції до колективістської, і він вже радить людям об’єднуватися заради спільної мети – інтегральної людяності. Отже, якщо у першійетиці наголошувалося на абсолютній свободі індивідата його відповідальності за вибір чи невибір (і цей вибір зумовлений онтологічно), то метою другої етикистає інтегральна людяність, котра має реалізовуватися не лише онтологічно, а й історично та соціально.Ми мусимо допомагати іншим у досягненні їхньогосамоздійснення, бо наше власне самоздійснення залежить від тих, хто також працює над досягненням цієїспільної мети.