TIME AS A CRITERION FOR THE MOVEMENT OF SOCIAL PHENOMENA IN SPACE. FEATURES OF PERSONAL PERCEPTION OF TIME MOVEMENT

Гуйван П. Д. Час як критерій руху суспільних явищ у просторі. Особливості персональної перцепції часового руху. – Стаття .Стаття присвячена науковому дослідженню питання про сутність і зміст часового поступу в природі,який стосується як cуспільних взаємин, так і сферипі знання різних сторін буття, що нас оточує. Наголошується, що питання часу має досить вагоме світоглядне значення, адже час у людському сприйнятті є тим явищем, яке характеризується особливою емоційністю усвідомлення як фактор, що зумовлює тимчасовість нашого перебування на землі. Час є тим всеохопним чинником, який дозволяє виявити сутнісний зв’язокподій і явищ, що відбуваються в просторі, надавшиїм належної перцепції щодо місця в системі взаємодій різних явищ конкретної взаємодії в просторі. У роботіакцентується, що темпоральні питання завжди маютьрозглядатися у взаємовідношенні з просторовим, цявзаємодія завжди була важливим елементом вивчен-ня світу. Досліджене онтологічне бачення темпораль-них процесів, за яким матерія сприймається не черезокремі її властивості, а через загальний, всебічний та абстрактний характер своїх виявів. Це означає, що час,за цією теорією, має суб’єктивний вияв, що відтворюється у відчуттях та переживаннях конкретної людини щодо реальних матеріальних явищ, відображених увнутрішній тривалості, що і створює час зовнішньогосвіту. Визначено, що час є властивістю самого буття,його онтологічним атрибутом, якщо об’єкт переміщу-ється в просторі, то він, безумовно, також переміщу-ється в часі. У роботі зроблено висновок про наявність серйозних труднощів у процесі пізнання часу: час маєтісніший зв’язок із різноманітними чинниками, що зу-мовлюють існування тіл у просторі, ніж це постулюється. Зазначено, що дослідження темпоральних власти-востей історично відбувалося в межах уявлень про часяк абсолютне й однорідне явище, що має однакові па-раметри в усіх точках простору, що не зовсім точно від-творює реальну картину буття. Насправді, більшістьточних наук оперують поняттям реального часу, якийконцептуально обґрунтовується тезою А. Ейнштейна,що час є нерівномірним, багатонаправленим, багато-мірним та залежить від властивостей системи облікуй руху матерії. Виходячи з більшої простоти абсолютного Ньютонівського часу та зручності користування,пов’язаний із ним механізм доволі успішно використо-вується як найпростіша модель реального темпорального застосування.