Жіночність як фактор історичної долі й занедбаності нації

У статті проаналізовано роль і значення жіночності в історичному розвитку й процесах модернізації іспанської нації початку ХХ століття у доктрині Х. Ортеґи-і-Ґасета. З’ясовано, що в інтерпретації іспанського філософа стать є своєрідною формою індивідуалізації життя, яка має унікальні онтологічні засади «життєсвіту», що визначають вихідне сприйняття Всесвіту. Жіноча перцепція кардинально відрізняється від чоловічої точки зору на життя, на його обставини, присутність Іншого та вибір методів вирішення життєвих викликів. Жіночий погляд на світ (внутрішня невизначеність, мінливість, вторинна позиція стосовно чоловіків, прихований альтруїзм) історично став домінантним фактором формування приватної сфери спільнот і традиціоналістською формою існування західноєвропейських народів загалом. Приватно-жіноча сфера існувала відчужено від публічної сфери суспільства та м’яко заперечувала спортивно-святкову природу чоловіків, змінюючи її жіночими уявлення про героїчне, а тому створювала хибні образи ідеального та прекрасного в громадській думці. Історично сформовані жіночі уявлення про ідеальний тип чоловіка визначають тип апатично-егоїстичного чоловіка, не здатного на раціонально-вольовий учинок, що поступово стало характерною рисою іспанської еліти. Вона здобуває форми трагічної пишномовності і втрачає внутрішню мотивацію до модернізації, замикається у вузьких корпоративних інтересах, позбавляється суспільної еластичності й не створює ефективних політичних інституцій. Таким чином, перцепція іспанок початку ХХ століття розглядається Ортеґою як хибна, така, що сприяє занедбаності нації та заважає ліберально-демократичному реформуванню суспільства, модернізації іспанської держави. З огляду на перераховані вище звинувачення у відсутності необхідної жіночності в іспанок, мадридець високо оцінив роль жінок у звеличуванні чоловіків, піднесенні нації загалом.