ДУАЛЬНІСТЬ СИСТЕМИ ПРАВА

Дудник Р. М. Дуальність системи права: проблеми теорії і практики. – Стаття.    Стаття присвячена дослідженню проблем теорії та практики дуальності системи права України. І хоча дуальність системи права як правове явище зародилась ще за часів римської державності, сучасна правова реальність формує потребу в її новому осмисленні, оскільки розвиток відомих та виокремлення нових галузей права, зокрема комплексних, встановив тенденцію до поєднання в межах однієї галузі ознак публічного та приватного права.    Так, стан системи права в сучасних умовах характеризується наявністю складних та суперечливих процесів. Вказане пов’язується, зокрема, з постійними політичними, соціальними, культурними та іншими перетвореннями, що активно відбуваються в суспільстві. Динаміка трансформацій суспільних відносин наразі не тільки не знижується, а й стрімко підвищується, у зв’язку із чим дуальна побудова системи права в її традиційному розумінні вже не в змозі охоплювати той масив правових явищ, що породжуються в межах різноманітних правовідносин. Автором констатовано відсутність чіткої градації права на публічне та приватне, підтримано точку зору необхідності виокремлення галузей права за предметом правового регулювання. У статті розвинено ідею розділення галузей права на суто приватні, публічні та змішані (публічно-приватні) галузі.    Висловлено думку, що дуальність системи права в нинішній правовій дійсності породжує чималі дискусії серед теоретиків та ускладнює можливість формування чіткої структурної побудови системи права. Так, без дослідження особливостей системи права в умовах оновлення правової реальності сформувати дійсне та істинне наукове уявлення про таку систему, що відображатиметься на практиці, та, як наслідок, забезпечити ефективність правового регулювання відносин неможливо. Здійснено практичний аналіз впливу дуальності системи права на прикладі здійснення реєстрації місця проживання. Таким чином, автором продемонстровано, що надмірне зловживання дуальністю системи права призводить до виникнення значних недоліків правового регулювання таких буденних речей, як закріплення особою шляхом звернення до органу реєстрації адреси свого місця проживання (перебування).