Юридична відповідальність як елемент правового статусу держави: теоретико-правові аспекти

У статті показано, що юридична відповідальність держави стає органічної частиною політико-пра-вового дискурсу на сучасному етапі розвитку Української держави. Доведено, що проблематика юри-дичної відповідальності щільно вмонтовується у феномен правового статусу держави, у структурі якого вона виступає в ролі невід’ємного складового елемента. Обґрунтовано, що розвиток інституту юридичної відповідальності держави відображає як загальні закономірності розвитку правового ста-тусу держави, так і особливості еволюції її елементів, зокрема повноважень держави. Виявлено, що юридична відповідальність держави виступає і як гарантія належної реалізації повноважень держави в різних сферах суспільних відносин, і як гарантія належного утвердження, забезпечення і захисту прав її громадян. Акцентовано на тому, що виклики, з якими стикається сучасна держава, модерніза-ція її правового статусу, наближення України до європейської цивілізації зумовлюють подальше сут-тєве зростання юридичної відповідальності держави, що має бути закріплено як на рівні позитивного права, так і в повсякденних практиках державного владарювання.Наголошено, що особливостями юридичної відповідальності держави є: 1) вона встановлює певні правові бар’єри щодо виключення деліктоздатності в певних сферах, зокрема у кримінально-правовій, адміністративній та дисциплінарній; 2) матеріальна деліктоздатність держави у цілому аналогічна де-ліктоздатності юридичних осіб з урахуванням обмежень, установлених фінансовим і процесуальним законодавством у частині виконання судових рішень; 3) на відміну від фізичних та юридичних осіб, саме держава володіє міжнародно-правовою та конституційно-правовою деліктоздатністю. Визначе-но, що на підставі аналізу правового статусу державу можливо характеризувати таким чином: 1) є публічно-правовим утворенням; 2) має власне соціальне призначення, відмінне від інших організа-цій, створюваних у суспільстві; 3) має власні інтереси та волю; 4) пов’язана зі здійсненням публічної влади; 5) має певний суб’єктний склад (державний апарат); 6) є продуктом народного волевиявлення, оскільки народ взагалі є джерелом державної влади; 7) має систему органів державної влади; 8) воло-діє суверенітетом як усередині країни, так і за її межами; 9) її відповідальність має публічно-правовий характер.