ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО НАДАННЯ ЯКІСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ПРИЙОМНОЇ СІМ’Ї

Основну увагу приділено системному аналізу різноманітних аспектів процесу формування готовності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї, здійснено оцін- ку поточної ситуації та окреслено варіанти ефективних варіантів покращення ситуації, що склалася. Мета роботи – проаналізувати особливості формування готовності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї. Методологічну основу дослідження становить низка концептуаль- них підходів і загальнонаукових методів. Розглянуто актуальні питання методології професійної готовності. Дослі- джено наукові теорії сучасної педагогіки вищої школи, її особливості в контексті формування готовності соціальних працівників до надання соціально-педагогічної підтримки. Якщо значення науково-теоретичних досліджень є дедалі важливішим для педагогіки вищої школи, то не можна заперечувати, що наукова теорія формування готовності досі не перебуває в полі зору в конкретній формі. Відображаючи її сучасний стан, слід констатувати незначну міру приді- леної уваги окресленій проблематиці. Акцентовано увагу на організації професійного навчання соціальних працівників. Розглянуто проблему низького рівня підготовки соціальних працівників до виконання своїх професійних обов’язків. Нау- кова новизна одержаних результатів полягає в тому, що досліджено та представлено проблему формування готов- ності соціальних працівників до надання якісної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї через розуміння її змісту. У висновку зазначено, що соціальний працівник, який працює з дітьми-сиротами в умо- вах прийомної сім’ї, має не лише знати техніки ведення бесіди, правила спілкування, психологічні особливості дітей і значення невербальних засобів спілкування, а й володіти такими якостями, як увічливість, привітність, люб’язність, спрямованість на дітей, терпіння, інтуїція та співчуття, які є обов’язковими складниками психологічної готовності до діяльності з адаптації дітей до проживання в умовах прийомних сімей.