ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ ПОСЕРЕДНИЦТВА (МЕДІАЦІЇ) В УКРАЇНІ

Статтю присвячено висвітленню правової регламентації медіації як соціальної послуги за законодавством України та дослідженню особливостей її реалізації у практичній площині. Установлено, що Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації) є єдиним нормативно- правовим актом, який регулює питання надання соціальної послуги медіації. Обґрунтовано необхідність внесення змін до цього нормативно-правового акту з огляду на некоректність використання термінів «посередництво» та «медіація», наявність термінологічної плутанини, пов'язаної з назвами договорів, які укладаються під час надання послуги медіації, та ін. Наведено переваги процесу медіації відносно судового процесу: універсальність, конфіденційність, швидкість вирішення спору (економія часу), економія коштів, мінімум формальних чинників та впливу держави, добровіль- ність і неупередженість процедури, висока ймовірність досягнення взаємовигідного рішення, можливість запо- бігти виникненню подібних конфліктів у майбутньому, гарантія виконання рішення. Досліджено особливості практики надання соціальної послуги посередництва (медіації) та виокремлено основні чинники, які зумовлюють складнощі: довільне волевиявлення щодо вирішення конфлікту шляхом медіації, оплатність послуг медіації, посередництво, відсутність знань та інформації про процедуру медіації. Розкрито зміст основних фаз етапу медіації як соціальної послуги: підготовка до медіації (премедіація, попе- редня фаза), фаза дослідження (зустрічі сторін), пошук варіантів вирішення конфліктної ситуації, оцінка варі- антів вирішення спору (фаза торгів), прийняття рішення та оформлення домовленостей (завершальна фаза). Висвітлено питання медіабельності спору та охарактеризовано підстави відмови у наданні соціальної послуги медіації. Окреслено напрями вирішення проблеми відсутності поінформованості соціальних працівників про послуги медіації та відсутності сформованих компетентностей з урегулювання конфлікту шляхом медіації.