ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ КЛІНІЧНОЇ ЛОГОПЕДІЇ В ДЗЕРКАЛІ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ

У статті аналізуються проблеми і перспективи клінічної логопедії через призму її освітнього забезпечення і супроводу. Логопедичний простір умовно поділяється на чотири підвиди: інклюзивний, клінічний і спеціальний та паліа- тивно-реабілітаційний. Звертається увага на клінічну логопедію як важливу ланку підготовки дитини з мовленнєвими порушеннями до спеціального і інклюзивного освітнього простору. Підкреслюються лідерські функції клінічної логопедії в соціалізації немовленнєвих дітей з тяжкими мовлен- нєвими порушеннями. Констатується домінування «педагогічної традиції» в додипломній (бакалаврській і магістерській) і після- дипломній логопедичній освіті, коли освітні потреби клінічної логопедії враховуються незадовільним чином. Розглядається специфічне для клінічної логопедії коло проблем: – відсутність медичної, теоретичної і практичної освітньої компоненти в додипломній освіті; – незадовільні, у порівнянні з лікарями мультидисциплінарної команди, термін і «заочна якість» додипломної підготовки; – важливість створення в системі охорони здоров’я вхідних фахово-кваліфікаційних фільтрів; – необхідність заснування структур безперервного післядипломного підвищення кваліфікації; – потреба в створенні формалізованих медичних інструментів – національних логопедичних реабілітаційних протоколів. Пропонується авторське бачення вирішення перелічених проблем через диференційований підхід до логопе- дичної додипломної і післядипломної освіти, з поділом їх на інклюзивну і клінічну. Успішність вирішення актуаль- них проблем клінічної логопедії вбачається, перш за все, у знаходженні консенсусних рішень і їх імплементації у трикутнику «МОН – логопедична спільнота – МОЗ». Висвітлена в статті тема розуміється як запрошення до широкої фахової дискусії. Подальший її розвиток вбачається в розбудові соціального інституту клінічної логопедії через колективне напрацювання його освітньої компоненти.