ГРОШОВА ЗАСТАВА НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ: ЕВОЛЮЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Статтю присвячено дослідженню інституту грошової застави на місцевих виборах в Україні. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регулювали (регулюють) підготовку та проведення виборів до місцевих органів влади з 1994 року по 2020 рік. З’ясовано, що положення щодо грошової застави були включені лише до окремих із них. Так, Закон України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад» від 24 лютого 1994 року передбачав внесення кандидатами грошової застави. Закони ж про місцеві вибори 1998, 2004 років та початкові редакції Закону від 2010 року не містили жодної згадки про неї. Кандидати використовували інший інструмент – збір підписів виборців на свою підтримку. До необхідності відновлення грошової застави повернулися у 2014 році. Акти 2014, 2015, 2020 років значно розширили та деталізували процедуру її сплати. Серед основних тенденцій такі: суттєве збільшення розміру грошової застави на місцевих виборах; розширення кола суб’єктів виборчого процесу, для яких внесення грошової застави є обов’язковим; детальна реґламентація порядку її внесення, повернення та перерахування; дотримання принципу пропорційності в її обліку тощо. Зазначено, що найбільш дискусійним видається питання щодо стрімкого зростання розміру грошової застави. З одного боку, експерти визнають прагнення законодавця запобігти надмірній кількості кандидатів. З іншого боку, наголошують на порушенні права бути обраним, усунення від участі в місцевих виборах політичних сил з обмеженими фінансовими можливостями. Очевидно, що вирішення вказаного питання вимагає комплексних зусиль як від представників влади, так і від наукової спільноти. Водночас розглянуто й інші спірні моменти, зокрема невідповідність судової практики документам про порядок внесення грошової застави, та наголошено на необхідності внесення змін до відповідних актів.