ТУРИЗМ І ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА ПОЛІСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У 1920–1930-ТІ РР.

У статті показано специфіку розвитку туризму та рівень туристичної та супутньої інфраструктури на території Поліського воєводства в міжвоєнний період. Полісся було своєрідним туристичним регіоном у міжвоєнній Польській Республіці, яке дало ім’я Поліському воєводству з центром у м. Берестя (тоді – Брест-над-Бугом, раніше – Брест-Литовськ). Воєводство, будучи одним із найбільших по площі в усій ІІ Речі Посполитій, в той же час мало мінімальну мережу залізниць, незначну протяжність автомобільних доріг із твердим покриттям і вкрай поганий стан грунтових доріг. Низька щільність населення, великі відстані між населеними пунктами, заплутана мережа дрібних, часто відсутніх на картах доріг і стежок, яка стрімко змінювалася під впливом сезонних коливань рівня води, робили практично неможливими піші та велосипедні похо- ди по регіону без місцевих провідників. Це робило регіон важкодоступним для масового відвідування і залишало можливості лише для розвитку туризму, заснованого на наявних шляхах комунікації, зокрема водного туризму. Практично всі цікаві туристам об’єкти спадщини і населені пункти в регіоні можна було відвідати, подорожу- ючи водними маршрутами. Єдиним маршрутом, на якому існувала можливість ознайомлення з регіоном на влас- ному автомобілі, була траса Берестя – Кобрин – Береза-Картузька – Івацевичі і далі до кордону Польщі з СРСР. Водночас південна частина воєводства була буквально пронизана мережею регулярної пароплавної комунікації. Однак найпоширенішим засобом туристичної комунікації на Поліссі в 1920–1930-ті роки була байдарка або каяк. Центрами туризму у воєводстві були в основному міста (в першу чергу Пінськ і Брест, а також інші), які були адміністративними, економічними і культурними центрами регіону. Саме в них була зосереджена велика части- на об’єктів розміщення (готелів, постоялих дворів, мебльованих кімнат, турбаз, тощо) та громадського харчу- вання (ресторанів, кав’ярень, корчм тощо).