ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ПОСТСТРЕСОВИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ РОЛЬОВИХ КОНФЛІКТАХ БАТЬКІВ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ ВІДХИЛЕННЯМИ РОЗВИТКУ

Анотація. Постановка проблеми. Батьки хворої від народження дитини опиняються в тривалій психотравмуючий ситуації, яка характеризується складністю подолання внутрішньоособистісного рольового конфлікту. Формулювання мети дослідження. Мета - дослідити, як рольовий конфлікт, який виникає внаслідок народження дитини з відхиленнями, впливає на формування постстресових розладів у батьків. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток психіки, психічної діяльності, соціальних потреб відбувається не інакше, як у виконанні визначених суспільних рольових функцій, а соціалізація людини являє собою формування її соціальних ролей. Виділяють чотири фази психологічного стану батьків в процесі становлення їх позиції до дитини з особливими потребами: шок; неадекватне ставлення до дефекту; часткове усвідомлення дефекту дитини, яке супроводжується почуттям “хронічного суму”; прийняття дефекту. Матеріали та методи дослідження. Методологічну базу дослідження склали: рольові теорії особистості; теорії рольових конфліктів; теорії функціонування індивіда в травматичних ситуаціях. Для вирішення поставлених завдань психодіагностичного дослідження використовувалися методики: Опитувальник Плутчіка-Келлермана-Конте; Опитувальник батьківського ставлення А. Я. Варга, В. В.Століна; “Шкала постстресових розладів – Міссісіпська шкала (цивільний варіант)”; Шкала диференційованих емоцій (ШДЕ) К. Ізарда в модифікації А. Б. Леонової; Тест тривожності Спілберга-Ханіна (State-Trate Anxiety Inventory, STAI); Методика психологічної діагностики копінг-механізмів Е.Хейма (E. Heim), адаптована в лабораторії клінічної психології психоневрологічного інституту ім. В. М. Бехтерева, під керівництвом д. м. н. професора Л. І. Вассермана. Виклад основного матеріалу. Провідними механізмами психологічного захисту у групі є заперечення та виражена проекція. Біля 63,0 % досліджуваних батьків намагається не встановлювати психологічну дистанцію між собою і дитиною, бути ближче до неї і задовольняти її основні розумні потреби, захистити від неприємностей, а 37,0% батьків - навпаки, встановлюють значну психологічну дистанцію між собою і дитиною, мало піклуються про неї. За статистичними розрахунками, спрямованими на встановлення зв’язку між результатами дослідження за кількома методиками, було доведено наявністьзалежності між виявленими показниками. Висновки та перспективи подальших досліджень. Підтверджено гіпотезу про те, що рольовий конфлікт, який виникає при народжені дитини з вадами розвитку, призводить до формування постстресових порушень у батьків. Необхідно розробити програму надання медико-психологісної допомоги батькам із дітьми, які мають вади розвитку, і спрямувати на формування позитивного ставлення батьків до дитини та більш зрілих та конструктивних механізмів захисту – компенсації та раціоналізації.