АРХЕТИПНІ ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Розглянуто архетипні джерела і нормативно-правові основи розвитку та функціонування державної системи медичного забезпечення і захисту населення України у надзвичайних ситуаціях, визначено сучасні проблеми та запропоновано нові підходи до організації публічного адміні- стрування медичним забезпеченням населення України у надзвичайних си- туаціях та реалізації потреби населення в медичному захисті при виникнен- ні надзвичайних ситуацій у мирний і військовий час. Схарактеризовано основні форми організації системи охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях, проведено оцінку ключових проблем з організації медичного захисту (як системи заходів організаційно-управлінського харак- теру та їх реалізації), наголошено на доцільності об’єднання та спільного використання цивільно-військових органів та систем оперативного управ- ління при подоланні наслідків надзвичайних ситуацій з використанням між- народного досвіду в організації інтегрованої системи медичного забезпечен- ня, що за певних умов дасть змогу досягнути сумісності з питань медичного забезпечення у спільних операціях з підтримання миру. Визначено поняття “медичне забезпечення” та “медичний захист”, теоретично обґрунтувано не- обхідність структурно-організаційних трансформацій системи охорони здо- ров’я. Наголошено на подальшому розвитку загальної системи медичного забезпечення зі збереженням безпекової складової на засадах єдиного ме- дичного простору та її інтеграції в загальнодержавну систему охорони здо- ров’я. Проаналізовано існуючі моделі міжвідомчої кооперації з питань медич- ного забезпечення населення, розглянуто існуючі ограни управління медич- ним захистом населення та проектні форми міжвідомчої взаємодії у надзви- чайних ситуаціях воєнного і мирного характеру, підтверджено доцільність удосконалення механізмів міжвідомчої взаємодії з організації медичної до- помоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Визначено основні передумови побудови солідарного медичного про- стору відомчих медичних служб та цивільної системи охорони здоров’я, що зумовлює необхідність централізації механізмів управління медичним захи- стом населення, визначення та впровадження єдиних принципів організа- ції медичної допомоги, розроблення і реалізації нових стратегій та програм міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії.