Сучасний погляд на корекцію постуральної нестійкості в осіб з хворобою паркінсона: огляд зарубіжного досвіду

У структурі неврологічної патології найбільш актуальними та соціально значущимизалишаються залежно від віку нейродегенеративні захворювання, до переліку яких належитьхвороба Паркінсона. Одними з найбільш значущих проявів паркінсонізму є порушенняпостуральної стійкості, від яких часто вирішальною мірою залежать тяжкість стану хворого іякість його життя. Мета. Огляд зарубіжного досвіду для подальшого визначення специфіки порушень постуральної стійкості та можливостей її корекції у осіб з хворобою Паркінсона.Методи. Теоретичний аналіз та узагальнення зарубіжних даних спеціальної науково-методичної літератури з питань патофізіологічних механізмів порушень постуральної стійкостіу осіб з хворобою Паркінсона та особливостей застосування засобів фізичної терапії.Результати. Представлені дані свідчать, що патофізіологія порушень постурального контролюбагатогранна та фізіотерапевтичні підходи корекції постуральної нестійкості у пацієнтів з ХП не однозначні. Терапевтичні вправи різної направленості збільшують силу м’язів та покращуютьпостуральний контроль, але не зменшують кількості падінь. Роботизовані тренуванняпризводять до позитивних змін постурального контролю у пацієнтів на ранніх стадіях ХП, аледана реабілітаційна стратегія має короткостроковий ефект. Не підтвердженою залишаєтьсяі гіпотеза ефективності використання методів MI і АОТ. Більш перспективним є застосуванняреабілітаційної стратегії Cueing (мультимодальної або комбінованої терапії). Стратегія Cueingвключає безліч видів рухової активності (терапевтичних вправ), які одночасно фокусуютьсяна компонентах функціональних можливостей, таких, як м’язовий опір, рухова координація іпостуральний баланс. Висновки. На сьогодні існує багато перспективних фізіотерапевтичних стратегій. Синергізм знань патофізіологічних механізмів порушень постурального контролю та експертно-реабілітаційної діагностики сприяють спрямуванню подальших зусиль на розробкута впровадження в практику нових протоколів корекційно-відновного лікування.