Клінічні особливості порушення реципрокного гальмування лицьових м’язів-антагоністів як об ́рунтування для застосування програм реабілітації пацієтів з давнім невідновленим паралічем Белла

Мета. Визначити порушення в реципрокному гальмуванні лицьових м’язівантагоністів як можливу причину їхніх спільних скорочень під час спонтанних та вільних мімічних рухів у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла, та обґрунтувати застосування програм реабілітації в процесі відновлення таких пацієнтів. Методи.  Проаналізувати динаміку спільних скорочень у парах м’язів: м’яз – підіймач верхньої повіки – коловий м’яз ока (повікова частина), лобовий м’яз – коловий м’яз ока (очноямкова частина) і виличний м’яз – м’яз – опускач кута рота і підборідний м’яз. Дослідити порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки як можливого фактора, що сприяє формуванню повіко-губної сінкінезії. Результати. Порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки при спонтанному морганні і довільному заплющуванні очей у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла викликає надмірне посилення скорочувальних сигналів від кори головного мозку в напрямку колового м’яза (повікової частини) і часто призводить до неповного закриття очної щілини. Це порушення, ймовірно, також сприяє формуванню повіко-губної синкінезії.