САМООСВІТНЯ КОМПЕТЕНТНІСТЬ − СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

У статті розглянуто проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю. Виявлено сутність компетентнісного підходу в освіті та розглянуто його генезис. Розглянуто трактування поняття “компетентність”, під яким розуміється інтегральна якість особистості, що виявляється в її здатності та готовності до діяльності, заснованої на знаннях і досвіді. Розглянуто ієрархічну трирівневу структуру компетентності, що складається із ключових, загальногалузевих та предметних компетентностей. Визначено п’ять груп ключових компетентностей: соціальні, полікультурні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної та творчої діяльності. Виявлено та обґрунтовано місце самоосвітньої компетентності в ній як системотвірної та стрижневої для всіх предметів і дисциплін. Висвітлено різні підходи до визначення поняття “самоосвіта” як процесу самостійного оволодіння знаннями. Дано визначення поняття “самоосвітня компетентність”. З’ясовано сутність поняття “самоосвітня компетентність майбутніх економістів”. Виявлено структурні одиниці самоосвітньої компетентності: самоконтроль, самовизначення, самооцінка, самоорганізація, саморозвиток, самооблік, самокритичність, самореалізація. Виявлено компонентний склад самоосвітньої компетентності, компонентами якої є: мотиваційно-ціннісний (прагнення, установка на самовдосконалення), організаційний (чітка побудова самоосвітньої діяльності), процесуальний (функціональність знань, умінь, навичок, самостійне їх вдосконалення), інформаційний (готовність працювати з інформаційними технологіями для потреб власної самоосвіти). Досліджено процес формування самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю.