ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У сучасній психології психологічна готовність розглядається як головна передумова будь-якої цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості та результативності. У психологічній літературі загалом виокремлюють два основних підходи до визначення змісту та структури психологічної готовності: функціональний та особистісний. Щодо функціонального підходу, то тут психологічна готовність трактується як певний стан психічних функцій, який забезпечує високий рівень досягнень при виконанні певного виду діяльності. У функціональному підході психологічна готовність розглядається в межах цільових, ресурсних, операційних, інструментальних, часових та продуктивних параметрів діяльності особистості. Психологічна готовність як стан, що передує певній діяльності, містить такі можливості людини, яких вона спроможна досягти у своєму формування. Готовність виявляється при виконанні і після завершення професійних завдань. Отже, психологічна готовність до здійснення діяльності становить собою комплекс взаємопов’язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які забезпечують успішність її виконання.