РОЛЬ МІННОЇ ЗБРОЇ В СУЧАСНИХ ВІЙНАХ І ПРИКОРДОННИХ КОНФЛІКТАХ

Стаття присвячена аналізу сучасного досвіду застосування мінної зброї в локальних війнах, збройних і прикордонних конфліктах. На прикладі війн, починаючи з п’ятдесятих років минулого століття, показано, що використання мін здатне урівняти шанси сторін, що воюють, а також нейтралізувати переваги противника в інших видах озброєння. Такими війнами для дослідження були обрані: війна в Кореї (1950–1953 рр.); війна у В’єтнамі (1959–1975 рр.); війна в Афганістані (1979–1989 рр.); війни в Іраку (1991 р.; 2003–2011 рр.); грузино-абхазький збройний конфлікт (1992–1993 рр.); війни в Чечні (1994–1996 рр.; 1996–2006 рр.); війна на території колишньої Югославії (1991–2002 рр.); війна в Сирії (з 2011 р.). Аналізувалися з позиції застосування мін прикордонні конфлікти: М’янми – Бангладеш; Вірменія – Азербайджан; Таджикистан – Узбекистан; Південна Корея – Північна Корея; гібридна війна Росії проти України. Було виявлено дві особливості щодо мінної війни. Перша полягає в тому, що традиційні міни, які встановлюються вручну або засобами механізації, не тільки не втратили своїх позицій, але стали більш досконалими і такими, що складно виявляються. До них додалися дистанційно встановлювані міни, що роблять мінну війну більш динамічною і такою, що вписується в сучасну маневрену війну. Друга особливість виявилася в значному відставанні засобів протимінної боротьби, входженні їх у стан затяжної системної кризи, що теж зробило мінну війну ще більш привабливою. Аналіз досвіду застосування мін у локальних війнах, збройних і прикордонних конфліктах показав, що мінній боротьбі притаманні такі характерні риси: замість протяжних мінних полів зазвичай ставлять невеликі групи мін і навіть окремі міни; ці мінні групи й окремі міни найчастіше ставлять безсистемно, дуже часто – безграмотно; захоплюються установкою керованих мін; мінні поля, групи мін, а тим більше окремі міни прикривають вогнем; встановлені мінні групи і поля не фіксують у документах; використовується величезна кількість мін, детонаторів і вибухових речовин кустарного та напівкустарного виготовлення. Звертається увага на те, що спостерігається гнучка зміна тактики незаконних збройних формувань з мінування місцевості та доріг, застосування мінно-вибухових приладів різного принципу дії залежно від характеру дій військ, порядку руху військових колон і тактики дій інженерних підрозділів з перевірки на мінування шляхів руху військ, місцевості й об’єктів; широке використання нестандартних, специфічних способів протидії військам, що характеризуються прихованістю, раптовістю і підступністю, а також широким застосуванням воєнної хитрості. Ураховуючи розвиток мінної зброї, зроблено висновок про те, що вона продовжує залишатися важливим фактором у сучасних війнах і прикордонних конфліктах.