СТАН ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН В УКРАЇНІ

Стаття присвячена характеристиці основних кримінологічних показників стану незаконного видобування корисних копалин в Україні. Охарактеризовано кількісні та якісні показники злочинів, передбачених ст. 240 КК України («Порушення правил охорони або використання надр»): рівень злочинності, рівень судимості, динаміку, статистичну, кримінально-правову і кримінологічну структури. Встановлено, що деякі з названих показників протягом 2013-2018 рр. характеризуються нестабільністю. Останніми тенденціями цих злочинів є різке зниження їх кількості та деяке підвищення рівня судимості за їх вчинення. Визначено, що злочини, передбачені ст. 240 КК України – помітний сегмент у структурі злочинності держави. Вони складають 10-24 % у масиві злочинів проти довкілля і займають другу-третю позицію за поширеністю серед них. Особи, засуджені за ст. 240 КК України, складають 20-30 % від загальної кількості осіб, засуджених за злочини проти довкілля. Злочини, передбачені ст. 240 КК України, мають таку кримінально-правову структуру: це виключно умисні злочини з корисливим мотивом, що, як правило, є продовжуваними та вчиняються у групах. Суб’єкти злочину діють із корисливим мотивом. Головним предметом злочину є бурштин-сирець (у 63 % випадків). Кримінологічна структура незаконного видобування корисних копалин є такою: «географія» таких злочинів тісно пов’язана із місцями родовищ корисних копалин; ці діяння вчиняються поза межами великих міст; знаряддя злочину у переважній більшості є примітивними, тобто не потребують високого інженерно-технічного рівня підготовки; значна кількість злочинів вчиняється вночі; їх вчинення має ознаку сезонності та ін.