
Літературний портрет Мотіюса Валанція в біографічному романі «Поводир» Юозаса Ясайтиса
Author(s) -
Егле Кетуракієне
Publication year - 2021
Publication title -
ukraïnsʹkij ìnformacìjnij prostìr
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2617-1244
pISSN - 2616-7948
DOI - 10.31866/2616-7948.2(8).2021.245855
Subject(s) - humanities , philosophy , political science
Метою статті є аналіз літературного портрету Мотіюса Валанція, відомого литовського письменника, культурного діяча і єпископа середини XIX століття, який зображений у біографічному романі «Поводир» Юозаса Ясайтиса. Аналіз портрету головного героя пов’язаний з концепцією жанру біографічного роману, запропонованого Михайлом Бахтіним. Роман Юозаса Ясаїтиса «Поводир» відноситься до енергійного типу біографій, які обговорював Бахтін. До пам’яті головного героя приходить багато деталей з реального життя Мотіюса Валанція. Цілісний портрет письменника та єпископа розкривається через спогади головного героя, символічну подорож його свідомості в минуле, передбачену повторюваним топосом польоту душі, настільки відомим у європейському поетичному сприйнятті, що дозволяє переступити реальний земний час і перейти до єдиної реальності, даної людині, а саме – душі.
Автор-оповідач оформив портрет не героя, а самотньої людини, що стоїть на порозі смерті. Слідуючи біблійній поетиці, історія життя головного героя зображується як постійне проникнення людини з темряви на світло. Усе життя Валанція вкладено в один день, виражений за допомогою зорі весняного топосу, такого типового для міфічного та історичного литовського поетичного сприйняття XIX століття.
Біографічний роман «Поводир» висвітлює гармонію литовської національності та католицьку віру, характерну для Мотіюса Валанція. Образ дипломата литовської нації, створений у романі, близький до поняття про національну ідентичність Литви, сформульованого Альгірдасом Юліусом Греймасом. Значна увага в романі присвячена зустрічам головного героя з видатними діячами литовської літератури та культури XIX століття.
Оригінальні тексти, написані самим Валанцієм, вплетені в сюжет оповіді і таким чином підтримують жанр біографічного роману. У романі також містяться оригінальні уривки з творів Симонаса Станевічіуса, Антанаса Баранаускаса, які свідчать про увагу автора-оповідача до литовської поетичної традиції XIX століття.