Жанр анекдота на шпальтах газети «Україна Молода»

У статті висвітлюється специфіка анекдотів, що побачили світ на шпальтах газети «Україна молода» впродовж 2018–2019 років. На основі розлогого фактичного матеріалу, теоретичних розробок у царині жанрології осмислено процес виникнення та розвитку анекдота в українській літературі та журналістиці. У статті стисло розкривається ґенеза анекдота в Україні від давнини до наших днів.Акцентується увага на тому, що смішний бік звичайних буденних обставин у жанрі анекдота настільки загострено, що вони виступають на грані між реальним і неможливим. Для нього іноді добираються такі ситуації, які за своїм змістом і суттю не підлягають широкому розголошенню і можуть розповідатись лише в певному товаристві.Проведений аналіз засвідчив, що на шпальтах «України молодої» впродовж двох останніх років анекдоти регулярно друкувались у рубриках «Приколи про одеситів», «Приколи про свекрух і невісток», «Приколи про депутатів» тощо. Усього побачило світ близько дев’ятисот анекдотів, що є свідченням лише однієї з можливих форм побутування анекдота як жанру журналістики в системі друкованих ЗМІ. Водночас старі анекдоти також досить часто потрапляють на шпальти популярного видання, внаслідок чого виникає гумористично-сатиричний інтертекст з новими оцінками дійсності, новими смислами та асоціаціями — своєрідний «комічний золотослів». Якраз із цього джерела автори аналітичних статей, коментарів чи фейлетонів і беруть здебільшого кращі зразки анекдотів для унаочнення своїх розмислів. У такий спосіб адресанти апелюють до читацького досвіду реципієнтів, розраховуючи на адекватне сприйняття ними не тільки популярних у минулому анекдотів, а й сучасних суспільних процесів та обставин.Жанрова типологія анекдотів, опублікованих у газеті «Україна молода», — від по­літичних «Приколів про Путіна», «Приколів про Януковича» та інших конкретних осіб, представників Держдуми Росії, до побутових анекдотів — «Приколів про їжу» тощо.Дослідження організаційно-видавничої історії газети «Україна молода» та аналіз анекдотів, опублікованих на її шпальтах упродовж останніх двох років, дозволяє стверджувати, що це видання посідає вагоме місце в українській журналістиці початку ХХІ ст.