Перший український друкар Степан Дропан, а не Іван Федорович

Поява цієї статті спонукана першопублікацією перекладених із латинської мови двох давніх архівних документів, які дають підстави переглянути усталену досі дату виникнення українського друкарства. Йдеться про з’ясування у вищих органах юстиції Львівської округи 1791–1792 роках суперечки між ченцями Свято-Онуфріївського монастиря у Львові зі Львівським ставропігійним братством за право володіти друкарнею, подаровану 1460 року монастиреві львівським міщанином Степаном Дропаном. Справу цю віднайшов усередині 60-х років ХХ століття львівський дослідник Орест Мацюк, однак у своїй статті в журналі «Архіви України» йому вдалося процитувати лише окремі витяги з архівних документів.З’ясовуються обставини, через які інформація про вагоме наукове відкриття була заборонена владою.У статті ставиться питання про необхідність рішучого відходу українських дослідників нової генерації від нав’язаних іззовні ідеологічних стереотипів і догм.З першопублікацією та аналізом у цій статті заборонених раніше для оприлюднення архівних документів можна вважати науково доведеними такі факти: друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, від росіян, а з Заходу — від німців; у Львові існувала українська друкарня до 1460 року; це відносить офіційну дату започаткування українського друкарства на 114 років раніше офіційної дотепер дати — час видання «Апостола» Івана Федоровича у Львові 1574 року; ім’я першого українського друкаря — Степан Дропан; Івана Федоровича слід вважати фундатором постійного українського друкарства; доцільно неупереджено осмислити житейський і творчий шлях цього видатного просвітника в контексті ролі України і тогочасного українського оточення в становленні його як книговидавця европейського рівня.