Гарантування національної інформаційної безпеки — в небезпеці

Стаття присвячена аналізу проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації». Документ оприлюднило для громадського обговорення 20 січня цього року Міністерство культури, молоді та спорту України.Ретельний аналіз закону фахівцями інформаційної галузі, а не чиновниками, пересвідчує в тому, що маємо справу з дивовижною сумішшю радянських підходів щодо боротьби з дисидентами, та сучасним інноваційним підходом заробити на штрафних санкціях із недобросовісних поширювачів інформації. Створення державним коштом штату Уповноваженого з перевірки діяльності ЗМІ містить у собі особливу небезпеку для свободи слова в Україні. Адже дослідити весь масив розповсюдженої інформації фізично не спроможна будь-яка структура. Тому на практиці виникне спокуса застосування вибіркового контролю лише за деякими незручними для влади поширювачами інформації.Прийняття зазначеного нормативно-правового акта призведе до невиправданого обмеження на поширення інформації та свободу слова, змусить вчергове давати принизливі пояснення у дорадчих органах Ради Европи щодо відповідності европейським стандартам і цінностям. Як наслідок — репутаційні втрати для України, як країни, котра хоча і з потугами торує шлях до цивілізованої Европи, у разі прийняття цього проєкту набагато перевищить шкоду від поширення будь-яких фейків, більшість з яких вмирає, не встигнувши народитися.