ФОРТЕПІАННІ П’ЄСИ КОМПОЗИТОРІВ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА МЕЖІ ХХ-ХХI СТОЛІТЬ У КОНКУРСНО-КОНЦЕРТНІЙ ПРАКТИЦІ

Мета статті – характеристика особливостей тематичного матеріалу і музичної мови творів П. Русу (Пастушачий танець), В. Загорського (Фантазія), В. Ротару (П’ять новелет на одну тему), В. Бєляєва (Остінато) і Г. Чобану (Натюрморт із квітами, мелодіями і гармоніями), які активно використовуються у концертно-конкурсній практиці піаністів Республіки Молдова. Методологія. За допомогою методу музикознавчого і виконавського аналізу розглядаються жанрові ознаки вказаних творів, характеризуються мелодико-гармонійні, метроритмічні і фактурні особливості, що забезпечують якість концертної яскравості і репрезентативності. Наукова новизна. Вперше системно аналізуються фортепіанні п’єси композиторів Республіки Молдова, які активно використовуються в концертно- конкурсній практиці піаністів. Висновки. Проаналізовані фортепіанні п’єси показові для сучасного музичного мистецтва Республіки Молдова. Будучи за жанровою атрибуцією концертними п’єсами з яскраво вираженою належністю до молдавської національної музичної традиції, вони відрізняються за стильовими і мовними параметрами. У змістовному аспекті чільне місце відведено активним, вольовим і танцювальним образам з елементами театральної дієвості та ігрової логіки. Музична мова характеризується складністю і сучасністю: у звуковисотній організації поєднуються гармонійна тональність, атональність, додекафонія і сонористика; метроритмічна сторона характеризується як регулярною акцентністю, так і позатактовим часовиміром. Сучасність засобів органічно синтезується з фольклорними елементами. Величезну виразну і формоутворювальну роль відіграє фактура, що поєднує гомофонно-гармонійний, імітаційно-поліфонічний, сонористичний і гетерофонний склади, що вимагають для виконавської реалізації застосування різноманітних видів фортепіанної техніки і надають проаналізованим творам віртуозності, необхідної для концертно-конкурсного репертуару.