Аспект функції впливу мовної гри у політичному дискурсі

У статті проаналізовано комунікацію політичного дискурсу. Підкреслено те, що політики, не дотримуючись основних комунікативних законів, порушують принципи спілкування, встановлюючи власні нововведені правила мовної гри. Проаналізовано структурний логічний ланцюжок політичної комунікації: інтенція – стратегія – тактика – засоби реалізації. Розглянуто інтенцію мовної гри як точку активізації когнітивно-комунікативної діяльності для досягнення цілей у спроєктованих стратегіях і тактиках політиків. Природа інтенції зумовлює застосування засобів реалізації лінгвопрагматичного потенціалу функцій мовного впливу: прохання, спонукання, наказ, переконання. Зосереджено увагу на застосуванні політиками мовних засобів для маніпулювання в політичному дискурсі. Відзначено важливість застосовування лексем сильного впливу, вдалих фразеологізмів та метафор, які ефектно створюють шарм каламбурного характеру промови й викристалізовують репрезентативний образ політика.