Харiєнтизм у системi стилiстичних ресурсiв: троп чи стилiстична фiгура?

У статтi репрезентовано окремi моменти кiлькастолiтньої iсторiї вивчення тропiв i фiгур, що заклало мiцне пiдґрунтя для розбудови риторико-стилiстичної теорiї, однак залишило ще чимало не розв’язаних, а подекуди й дискусiйних питань. Акцентовано на тому, що деякi стилiстичнi явища залишилися, так би мовити, обдiленими увагою, зрiдка актуалiзуються в наукових доробках, час вiд часу з’являються в науковому обiговi в так званому класичному оформленнi. З-помiж них — харiєнтизм, який, безумовно, має потужний стилiстичний потенцiал, замасковано виражаючи делiкатно-глузливо-критичне ставлення мовця до спiвучасника комунiкацiї. Делiкатне глузування, або глузливий жарт, ґрунтований на вдаванiй миловидностi, люб’язностi, iнакше кажучи, харiєнтизм, розглянуто з позицiй реалiзацiї й у словеснiй, i в синтаксичнiй формах, що засвiдчує парадигматичну природу творення, яка може набувати синтагматичного характеру.